Поради педагогам
Батьки й школа мають однакову мету – дитина, якій подобається навчатися і яка після закінчення навчання закладу зможе бути щасливою і реалізованою. Саме навколо цієї мети можуть об’єднуватися батьки та працівники шкіл. Особливо така співпраця й розуміння процесів важливі для батьків дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах. Від наявності цього часто залежить психічний, емоційний і фізичний розвиток їхніх дітей, доброзичлива атмосфера в класі та дружелюбне ставлення батьківської спільноти.
Для успішного інклюзивного навчання батьки повинні стати частиною шкільної команди.
Поради педагогам, які працюють в інклюзивному класі
? Надавайте чітку інформацію про, що відбувається в класі.
Зрозуміло, що тут йдеться не про дії інших дітей чи вчителя – ми всі пам’ятаємо про конфіденційність і професійну етику, однак візьміть собі за правило надавати батькам інформацію про те, що їхня дитина зробила, що в неї/нього вдалося, а над чим ще треба попрацювати. Що саме зараз вивчають діти всього класу (в цьому вам може допомогти формула “Школа – Дім”). Ця інформація допоможе батькам зрозуміти, над чим потрібно працювати вдома і як допомогти дитині стати більш успішною в класі.
? Задавайте батькам завдання для домашньої роботи.
За правилами НУШ, не варто навантажувати дітей домашнім завданням, однак коли йдеться про дитину з ООП, пріоритетом повинна бути успішність дитини в колективі (для цього шкільний матеріал потрібно повторно опрацьовувати вдома, можливо, навіть “проходити” наперед – залежно від труднощів, з якими стикається дитина під час навчального процесу) та розуміння того, що школа – це середовище для узагальнення, основних навичок батьки вчать дітей удома.
? Говоріть батькам про успіхи: їхня мотивація – це рушійна сила всього процесу.
Коли ми найчастіше контактуємо з батьками? Коли щось трапляється. Будь-яка людина (й дитина зокрема) буде вмотивована до роботи, якщо її хвалити. У цьому випадку успіхи дитини – це успіхи батьків. Тому, не зважаючи на вашу зайнятість, знайдіть час зробити два-три фото успішно виконаного завдання. Чи надішліть мамі коротке повідомлення про досягнення дитини на уроці математики. Вам потрібно, щоб батьки були у вашій команді, а найкращий спосіб це реалізувати – розділити з ними успіх.
? Повідомляйте погані новини особисто.
Наприклад, в учня був поганий день – найгірший з тих, що ви пам’ятаєте. Знайдіть час поговорити з батьками після уроків. В окремих випадках – телефонуйте. Потрібно детально описати все, що відбувалось за день. Також варто зазначити, що ви (вчитель / асистент учителя) плануєте робити далі для подолання труднощів, які виникли в дитини. Батьки знають, що “погані” дні можливі, у них вдома вони теж трапляються. Питання в тому, що ми можемо з цим зробити? Розмова про “поганий” день сама по собі не вирішить проблему. Батькам буде набагато спокійніше, якщо ви озвучите, що саме ви будете робити в майбутньому.
? Зберігайте копії інформації, яку ви надсилаєте додому.
Записки для батьків та форми зворотнього зв’язку – це документи, які допомагають встановити, що й коли ви повідомляли батькам. Часто це джерело матеріалу про те, ЯКІ події та КОЛИ відбувались упродовж дня. Якщо ви не зберігаєте копії, то не зможете відповісти на запитання, що й коли ви говорили батькам. Ці дані можуть вам знадобитися.
? Не дозволяйте, щоб з батьками спілкувався тільки асистент дитини.
Хоча ця посада ще не повністю прописана в українському законодавстві, все більше родин користуються послугами приватно найнятих фахівців, які супроводжують дитину з особливими освітніми потребами в школі – індивідуально. Такі люди називаються асистентами дитини й мають чітке завдання – супроводжувати й допомагати тільки дитині, з якою вони працюють. Якщо такий фахівець працює у вашому класі – вам пощастило, тому що дитина може отримувати індивідуальний супровід тоді, коли їй це потрібно. Однак є ризик однобічного бачення ситуації в класі. Тому якщо ви вчитель або асистент вчителя – знайдіть час і поспілкуйтеся з батьками особисто. Це потрібно для того, щоб вони мали кілька джерел інформації стосовно успіхів та труднощів своєї дитини. Також учитель повинен усвідомлювати, що відбувається з дитиною, тобто отримувати актуальну інформацію від асистента дитини та асистента вчителя. Отже, ВСІ повинні працювати спільно. Батьки ж мають отримувати інформацію як готовий продукт співпраці фахівців.
? Не зводьте все до понять «Хороший» / «Поганий» день.
Одна мама назвала це «системою смайликів»: «Якщо я отримую зі школи тільки смайлик, що посміхається чи тільки сумує, – для мене це не несе жодної інформації». Вона має рацію – потрібна деталізація, а не загальні фрази.
? Ніколи не приховуйте погані новини від батьків.
Дуже важливо інформувати батьків про те, що насправді відбувається в школі. Якщо ви говорите, що все нормально, а насправді це не так – у майбутньому це призведе до неприємностей та непорозумінь.
? Не користуйтеся правилом «Я почну розмову тільки, якщо мене запитають».
Будьте проактивним (діяти ще до початку поведінки – ред.). Так само, як це працює при корекції поведінки учнів, у організації роботи класу, – це дієво й у побудові взаємостосунків із батьками. Якщо ви чекаєте, коли батьки звернуться до вас із запитанням, – ви чекаєте занадто довго. Спрямовуйте батькам інформацію та просіть про зворотній зв’язок. За кожної нагоди наголошуйте на важливості взаємної комунікації.
? Не очікуйте, що батьки будуть розповідати вам абсолютно все. Завжди залишайте їм місце для помилки чи недомовки.
Життя батьків дітей з особливими освітніми потребами не менш напружене за ваше. Крім того, у батьків можуть бути свої перестороги та причини не надавати вам усю інформацію. Інформація про дитину часто зачіпає частину їхнього (родинного) особистого життя.
