Як ефективно вивчати українську та іноземні мови в багатомовному середовищі? Підхід Нової української школи
Подорожі світом, віддалена робота, онлайн-спілкування з іноземними друзями та партнерами, міграції, мультикультурність, глобалізація – якщо раніше іноземна мова була звичайним шкільним предметом, тепер це життєва необхідність. Як навчати дітей різним мовам і як зберегти при цьому любов до рідної, досліджували журналісти Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа».
Львів’янка Альбіна Позднякова разом із чоловіком переїхала до США близько 8 років тому. Її 7-річний син Адам, 6-річний Станіслав та 4-річна донька Іда народилися вже в Америці. І для поетки, перекладачки, видавчині Альбіни мовне питання загострилось: «Я дуже закорінена в українській культурі. Майже всі сфери мого життя були і є українською. У США усе змінилося, особливо з появою дітей. Я не могла допустити, щоб вони не знали мови своєї сім’ї, своєї землі. І почала вчити їх та інших дітей з українських родин в Америці, тому що просто не могла інакше».
Для початку Альбіна наситила рідною культурою домашній простір: «Дуже важливо мати мову вдома на постійній основі, принаймні від одного з батьків, а також середовище. Усе, що ми робимо вдома, ми робимо українською. В машині слухаємо зараз «Один в каное», Жадана і «Даху Браху». На стіні у вітальні висять мальовки в стилі петриківського розпису. Ми подивилися всі мультфільми про історію України, які мені вдалося знайти. Маємо майже всі книжки від видавництва «Портал» і воркбуки проєкту «Глина», які акуратно і жваво вводять дітей в культурний контекст».
Альбіна почала збирала групи мам, зацікавлених у навчанні української своїх дітей, вони гуртом гуляли, святкували тощо. Минулого року Альбіна створила клуб гуртків українською мовою, серед яких дитячий читацький клуб (зараз онлайн), де щотижня читають та обговорюють із малюками одну книгу.
«Онлайн-формат дозволив навчати дітей з різних місць. Вони писали одне одному листівки на зимові свята, ми робили відео-вистави по шматочках, щоб відчути, як нас багато і скільки спільного ми маємо. Також я знайшла вчителів з України, які проводили заняття з малювання, петриківського розпису, шахів, історії. Ми святкуємо всі українські свята не лише вдома, а й разом із громадою. Робимо вареники взимку, ставимо вертепи й вистави з дітьми. Намагаюся робити усе це живо, щиро і по-новому, щоб у дітей не виникало питання, навіщо ми вчимо цю мову, щоб коли їх питають у школі щось про Україну, вони з гордістю показували і розказували, що вони вміють чи знають», – ділиться досвідом Альбіна.
Вона зазначає: також їй доводиться долати певний супротив, адже у місті Остін, штат Техас, де мешкає родина, українська мусить «конкурувати» з англійською та іспанською. Аби зацікавити малих рідною мовою, радить зробити навчання цікавим, емоційним, привабливим:
«Дуже важливо знайти, що цікаво дитині, і заповнити цей прошарок якісним українським контентом. З молодшими дітками більше орієнтуємося на ігри, в уроках широко застосовую мультимедійний контент: показую короткі тематичні мультики або вмикаю пісеньки, вчимо нові слова з картинками. Читаю щось просте і смішне».
Вчені запевняють: емоції мають вирішальне значення для навчання. Патрісія Вольф стверджує, що «мозок біологічно запрограмований спочатку сприймати інформацію, яка має сильний емоційний зміст. Якщо ми хочемо привернути й утримати увагу учнів, то повинні подбати, щоб те, чого ми навчаємо, було для них значущим».
Якщо ви вчитель (-ка)
Цю людську особливість врахували і розробники посібника «Українська для всіх. Як навчати тих, для кого українська мова не є рідною», створеного україно-фінським проєктом «Навчаємось разом». Разом із онлайн-курсом «Викладання української в класах із навчанням мовами національних меншин» вони покликані підтримати вчителів, які викладають українську в закладах загальної середньої освіти з навчанням мовами національних меншин (зокрема, серед етнічних громад Закарпатської та Чернівецької областей, де угорьска та румунська є рідними для значної кількості населення). Як планувати навчання і оцінювати його результати, яку навчальну стратегію обрати, як мотивувати дітей – в розробці брали участь практики, тож теорія тут тісно пов’язана із реальністю. А проєкт «Навчаємось разом» поступово викладає ще й додаткові матеріали, корисні для педагогів, учнів та батьків.
Творці посібника врахували досягненнях нейронаук. Окрім використання емоційних «гачків», вони також радять:
– позбавити навчальний процес напруг, страхів і стресу: виклики сприяють навчанню, а загрози його гальмують. Передбачуваність, режим і усталена послідовніcть дій зменшують стрес;
– рефлексувати. Нехай діти мають час на роздуми щодо свого навчання, щоб його результати «перемістилися» в довгострокову пам’ять;
– співати й танцювати, адже ментальні механізми, які обробляють музику, тісно переплетені з функціями мозку, зокрема, з емоціями, пам’яттю та мовою. Коли інформацію «вбудовують» в музику чи риму, то запам’ятовувати стає легше;
– об’єднувати. Дозвольте дітям взаємодіяти та працювати разом, адже навчання – це соціальний процес;
– гратися! Проєкти та діяльність із вирішення проблем у реальному житті, залучення до рольових ігор можуть добре мотивувати учнів. Наприклад, проста активність зі створення продуктової крамниці в куточку класу, коли учні дізнаватимуться про значення грошей і практикуватимуть розмови щодо вартості предметів, безумовно, швидше «зачепить» в емоційному плані, ніж записування навчального матеріалу в зошит;
– мотивувати. Сформуйте ентузіазм щодо спілкування українською. Хваліть за успіхи, а вже потім відпрацьовуйте помилки;
– рухатися. Вбудуйте фізичний рух у заняття в класі. Фізична активність позитивно впливає на навчання;
– окультурювати. Забезпечте в класі середовище, у якому будуть змінні постери з лексикою та матеріалами, що відображають культурні явища. Занурюйте в мову та культуру через екскурсії, складання історій, вистави тощо.
– знайомити із методами навчання і комбінувати їх під власні потреби.
Вивчення мови подібне до спорту. Учитель – це тренер, який планує стратегії, моделює процеси, уможливлює практики, дає зворотний зв’язок та заохочує, радить, підтримує. А учні – це учасники команди, які насправді грають у гру, приймаючи рішення та оцінюючи себе під час гри та після неї.
Якщо ви тато чи мама
Ваша дитина вивчатиме у школі другу мову? Вас можна… привітати! Переваги багатомовності давно відомі. Це і посилення навичок концентрації та розв’язання завдань, і засіб для кращого розуміння інших, і успішність у школі: на думку консультанта з освітніх нейронаук Девіда Соуси, «вивчення другої мови посилює здатність до навчання та розумову компетентність у всіх предметних галузях». А в майбутньому забезпечує професійний розвиток, вищу оплату праці і профілактику деменції. Саме в дітей (в період до статевого дозрівання) мозок найбільш пластичний. Друга мова засвоюється простіше і швидше, а вимова може бути майже такою, як у рідній мові.
«Кращого часу для опанування другої мови, ніж дитинство, не існує. Її знання не тільки сприяє кращому розумінню іншої культури, але і життєвому успіху в «глобальному селі», – запевняють С’юзан Хейз і Наомі Штайнер, авторки книжки 7 STEPS TO RAISING A BILINGUAL CHILD (“7 кроків до виховання двомовної дитини”)
Серед загальних компетентностей НУШ перше місце посідає вільне володіння державною мовою. Це передбачає вміння висловлюватись усно й письмово, любити читання, відчувати красу слова, готовність спілкуватися українською як рідною. Пліч-о-пліч йде компетентність застосовувати рідну (в разі відмінності від державної) та іноземні мови, активно використовуючи рідну мову, розуміючи прості висловлювання іноземною та спілкуючись з представниками інших культур.
Мови немов «зв’язують» усіх нас, допомагаючи почути одне одного, порозумітися і побачити усі повноту нашої взаємозалежності і водночас спільної сили. Саме тому їх вивченню варто приділити час і сили.
Марина Ніколайчук, журналістка Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа»
Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії.
